З Божою поміччю та допомогою козівчан-добродіїв вдається нам потрохи відкривати невідомі сторінки історії нашої парафії та храму, а відповідно і нашого містечка. Зокрема, нещодавно був віднайдений цінний для нашої парафії документ: подячна грамота 1893 року від Львівського митрополита Сильвестра Сембратовича для жителя містечка Козова Григорія Колодія, який пожертвував для новозбудованої церкви велику суму грошей на спорудження нового престолу.

 Цей документ зберігся завдяки дітям цього жертводавця, а принесла його п. Марія Твердун - правнучка п. Григорія. Наявність цієї подячної грамоти з рук самого митрополита є для нашої парафії, а особливо, для родини жертводавця, великим свідченням високої свідомості та самопожертви наших предків, які своїми діяннями заслуговували на особливу увагу з боку пастиря найбільшої на той час митрополії у Європі.

 Тримаючи у руках цей документ, трохи понищений часом, прийшла у голову думка познайомити ближче наших парафіян життєписом осіб з благословення яких у Козові був збудований та освячений храм Успіння Пресвятої Богородиці.

 Найперше, потрібно зазначити, що у протоколі генеральної візитації 1732 року сказано про те, що: церква "збудована на місці посвяченому за благословенням Й.Б. Йосифа Шумлянського місцевого єпископа”. Це по-перше, дає підставу вважати, що на цьому місці, оскільки воно називається "посвячене”, ймовірно вже був храм. А по-друге, зрозумілим стає той факт, що деревяна церква, про яку тут йдеться, була збудована десь між роками 1667 (коли Шумлянський став Львівським єпископом) та 1710 (вже згадується як існуюча Успенська церква), саме з архипастирського благословення владики Йосифа. Владика Йосиф Шумлянський (1643 - 1708), львівський єпископ, адміністратор Київський та Луцький, підтримував дружні стосунки із гетьманами Петром Дорошенком та Іваном Мазепою, також із королем Польщі Яном Собезьким. Його рідний брат Атанасій був Луцьким єпископом. Кир Йосиф доручив священикам у своїй єпархії вести метричні книги, а також уклав правила для мирян та клиру, як правильно поводитися у церкві та поза нею. Саме за нього у 1700 році Львівська єпархія долучилася до єдності з Римським Апостольським престолом.

    Митрополит Сильвестр Сембратович (1836 - 1898), єпископ-помічник, пізніше адміністратор та архиєпископ Львівський, митрополит Галицький, кардинал Католицької церкви. Людина яка пройшла шлях від звичайного сільського хлопця (батько був священиком у селі) до найвпливовішої особи західноукраїнських земель. Саме він будує нову семінарію у Львові, засновує Станіславську єпархію, реформує чин василіан, скликає Львівський синод 1891 року. Відзначений найвищими нагородами Австрійського уряду та Римської столиці. І саме цей владика, майбутній кардинал, 23 вересня 1894 року приїжджає у Козову для того, щоб особисто освятити новий престіл у новозбудованому храмі на честь Успіння Богородиці, парафіяни якого з 1885 року очікували на візит сюди свого духовного батька.