Впродовж багатьох століть на сторожі духовності нашого містечка стоїть храм Успіння Пресвятої Богородиці. Перша відома нам про нього згадка походить з 1700 року, із звіту Львівського Єпископа Йосифа Шумлянського про перехід на Унію багатьох парафій, зокрема церкви Успіння у містечку Козова Підгаєцького намісництва.

  Також є згадка про храм у час візитації його у 1732 році, представниками Львівського єпископа, про це зберігся відповідний запис в архівах Національного музею у Львові. Аналогічна згадка є також і з 1752 року. З цих джерел також відомо, що на початок XVIII століття у Козові було 3 греко-католицькі храми: вже згаданий Успенський, церква чуда Архистратига Михаїла та Стрітенська церква. На жаль про їх місцезнаходження доводиться лише здогадуватися, та все ж факт їх існування незаперечний і підтверджений архівними джерелами. 

  За свою кількасот літню історію церква Успіння не раз зазнавала серйозних грабунків та пошкоджень, а також кілька разів перебудовувалась. Остання перебудова відбулася на кінці ХІХ століття (1885), коли постав однокупольний храм у класичному стилі, який нам служить і зараз. Його освячення відбулося у 1894 році митрополитом Сильвестром Сембратовичем. Про цей факт зберігся напис (залитий воском у тарілочці) під престолом.

  Храм був парафіяльним храмом для українців, жителів Козови, Геленкова, Вікторівки та Теофіпілки. На початках свого існування новозбудована Успенська церква славилася багатством та пишнотою у всьому. Та під час І Світової війни була нещадно пограбована російською царською армією. Після цього вона була відремонтована, але не стала такою, як була до того. Бо незважаючи на сильне бажання людей до віднови храму, цьому перешкоджали важкі повоєнні роки та політика польського уряду. Наступна ІІ світова війна та 45-літній період московського православ'я лише розтратили ті надбання, якими втішався цей храм на початку ХІХ століття.

  Та все ж волею Божою церква стоїть і в наші дні. У ній свято бережеться наша прадідівська віра, повсякчасно заноситься до Господа молитва і здійснюються Святі Таїнства.

  Тож дбаймо про храм нашого Духа, щоб він послужив ще не одному поколінню козівчан.